В 1808 році Жаккар Жозеф Марі вперше використав свій винахід – ткацькій станок. І це була б звичайна річ, якби не одне але… . Даний пристрій міг «програмуватися». Вставлялася пластина на якій був код – отвори. Машина інтерпретувала його в узори. При чому цей механізм був надзвичайно точним. Таким чином отримували гарні вироби. Слід зазначити, що механізм відтворення не був простим, та все ж таки винахідник приклав зусилля і получив машину яку можна було програмувати – звичайно на своєму рівні. Проте чи це був перший комп’ютер? Навряд чи.
Люди постійно хочуть чогось досягати: літати, їздити, будувати великі споруди, мати карманні телевізори і здається цьому немає ні кінця не краю. Тому ідею з перфокартами швидко перехопили. Корсаков Семен зробив «інтелектуальну машину». І те що він був лікарем гомеопатом відбилося на її призначенні: симптоми це код, який веде до пошуку ліків. Недосвідчений фельдшер в селі міг послуговуватися "ознаками", якіб задавав машині а вона за їх сукупністю вела до правильних ліків. І навіть можна було б зробити цілу систему ознак, яка могла постійно вдосконалюватися і кожного разу ставала точнішою. Підбирав потрібну перфокарту "симптомів" і отримував потрібні лікі. Дану схему можна було використовувати і в інших напрямах. Він подав в Санкт Петербург заявку для сприяння «поширення» цього винаходу з боку держави. Але на жаль влада його винахід не оцінила і заявку відхилили. В 1961 році були підняті архіви… . Тоді радянські вчені були приголомшені, що такий винахід не знайшов місця. Вони ретельно дослідили все і прийшли до висновку, що цей пристрій зробив би прорив у сфері інформатики.
Але як зазвичай це відбувається – в світі одне дослідження роблять двоє людей. Його звали Чарльз Беббідж. З 1819 по 1822 він будував малу розносну машину. Машина складалася з шестерней та ричагів. Вона оперувала 18-ти розрядними числами. По суті – це був великий механічний калькулятор, який робив обчислення швидше ніж це робили люди. І за його допомогою можна було швидко складати таблиці, які потім використовували для астрономічних чи інших цілей. Труд Чарльза був оцінений – він був винагороджений золотою медаллю Астрономічного товариства.
Проте на цьому він не зупинився. Ідея створити більший механізм штовхала його в перед. Роботи були розпочаті. Проект планували закінчити за 3 роки. Керівництво держави виділило 1500 фунтів. Проте за чотири роки було витрачено 3500 (з яких 1000 особистих). За 15 років було затрачено 17000 гршей. Беббидж не врахував складності конструкції і доступних технологій на той час. Механізм мав приводитися в рух не людськими зусиллями а двигуном. Розміри конструкції і вага деталей була шаленою - 2,5 метра, 14 тон, 25 000 деталей. У 1842 році держава припинила фінансування і проект зупинився. У 1851 – друга спроба але знов невдача - Беббридж так і не зміг її закінчити почате. В 1891 році справу таки довели до кінця але "творець" її не побачив. Якби Беббідж він жив в 20 столітті все було б по іншому. Але людство йшло в перед і 20 століття настало... .
Диференціальний аналізатор Z-1. Формально його не можна назвати першим комп’ютером проте ось яка цікава деталь. Йде 1937 рік і німець Конрад Цузе удосконалює машину, яка була розроблена ще в 19 столітті. Вона вирізняється своєю швидкістю у розрахунках. Можна було миттєво робити обчислення пов’язані з аналізом балістичних таблиць і не тільки. Фашисти зраділи. Цікаво, що з тих часів в архітектурі принципово нічого не змінилося в плані ЕВМ (електронних обчислювальних машин) – однакові принципи, спільні основні елементи. Використовувалась перфокарта – дирка значить один. Нема – нуль. Двійкова система, яка могла програмуватися. Наприклад 00001 – буква «А»; 00011 – «Б» і так далі. В задумах було створити машину, яка б використовувала лампи замість пластин. Вже в 1941 році виходить його третя машина, яка працювала бездоганно. Він навіть створив спеціальну конструкцію «S-1», яка вираховувала політ бомби. 1945 рік – наступ союзників «розбомбив» усі наміри винахідника остаточно.
Той хто винайшов комп’ютер в тому розумінні яке ми в нього вкладаємо сьогодні був вихідцем з Сполучених Штатів Америки – Горвард Ейксон. А точніше це була команда людей з корпорації IBM. Вага монстра 4,5 тони. Звичайно перший в світі комп’ютер розроблявся для потреб армії. Після цього історія розвитку стрімко йде вгору. Починаючи з 1975 року з'явився батько персональних комп’ютерів Альтаір 8800. 1977 – компанія «епл» випускає массовий пристрій для населення. І ось нарешті в 1981 модель IBM 5150 кладе початок шляху персональних комп’ютерів. Спектрум, Епл макінтош, айбіем 366 – все це поширені моделі для домашніх користувачів.
1995 рік – операційна система віндовс 95 і банкрутство компанії «Коммодоре». Це було справжнім наймасовішим поштовхом для розповсюдження персонального комп’ютера по всьому світі.
В 2006 році розробка квантового комп’ютера, який очевидно буде новим стартом в прогресі. Це новий принцип роботи на відміну від існуючих сьогодні механічних моделей. Ідея побудови належить російському вченому Маніну Юрію Івановичу, який подав її ще в 1980р. Проте це вже інша історія… .
В 1808 році Жаккар Жозеф Марі вперше використав свій винахід – ткацькій станок. І це була б звичайна річ, якби не одне але… . Даний пристрій міг «програмуватися». Вставлялася пластина на якій був код – отвори. Машина інтерпретувала його в узори. При чому цей механізм був надзвичайно точним. Таким чином отримували гарні вироби. Слід зазначити, що механізм відтворення не був простим, та все ж таки винахідник приклав зусилля і получив машину яку можна було програмувати – звичайно на своєму рівні. Проте чи це був перший комп’ютер? Навряд чи.
Люди постійно хочуть чогось досягати: літати, їздити, будувати великі споруди, мати карманні телевізори і здається цьому немає ні кінця не краю. 
Але як зазвичай це відбувається – в світі одне дослідження роблять двоє людей. Його звали Чарльз Беббідж. З 1819 по 1822 він будував малу розносну машину. Машина складалася з шестерней та ричагів. Вона оперувала 18-ти розрядними числами. По суті – це був великий механічний калькулятор, який робив обчислення швидше ніж це робили люди. І за його допомогою можна було швидко складати таблиці, які потім використовували для астрономічних чи інших цілей. Труд Чарльза був оцінений – він був винагороджений золотою медаллю Астрономічного товариства. 
Диференціальний аналізатор Z-1. Формально його не можна назвати першим комп’ютером проте ось яка цікава деталь. Йде 1937 рік і німець Конрад Цузе удосконалює машину, яка була розроблена ще в 19 столітті. Вона вирізняється своєю швидкістю у розрахунках. Можна було миттєво робити обчислення пов’язані з аналізом балістичних таблиць і не тільки. Фашисти зраділи. Цікаво, що з тих часів в архітектурі принципово нічого не змінилося в плані ЕВМ (електронних обчислювальних машин) – однакові принципи, спільні основні елементи. Використовувалась перфокарта – дирка значить один. Нема – нуль. Двійкова система, яка могла програмуватися. Наприклад 00001 – буква «А»; 00011 – «Б» і так далі. В задумах було створити машину, яка б використовувала лампи замість пластин. Вже в 1941 році виходить його третя машина, яка працювала бездоганно. Він навіть створив спеціальну конструкцію «S-1», яка вираховувала політ бомби. 1945 рік – наступ союзників «розбомбив» усі наміри винахідника остаточно.